ЗАТВЕРДЖЕНО
Загальними зборами привілейованих
членів АСОЦІАЦІЇ «ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ»
від 03 жовтня 2022 року, Протокол №3/22
РЕГЛАМЕНТ
ПОСТІЙНО ДІЮЧОГО ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
ПРИ АСОЦІАЦІЇ
«ЗАХИСТ ІНВЕСТИЦІЙ»
(нова редакція)
м. Тернопіль
2022 рік
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Регламент та законодавство про третейське вирішення спорів
1. Цей Регламент розроблений відповідно до Закону України «Про третейські суди» та визначає порядок і правила вирішення спорів у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Захист Інвестицій» (далі – Постійно діючий третейський суд).
2. У цьому Регламенті наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
третейська угода – угода юридичних та/або фізичних осіб про передачу спору на вирішення третейським судом;
третейський суд – третейський суддя або третейські судді, що вирішують конкретний спір;
третейський суддя – фізична особа, призначена сторонами у погодженому ними порядку або відповідно до цього Регламенту для вирішення конкретного спору;
третейський розгляд – процес вирішення спору та прийняття третейським судом рішення у справі;
сторони третейського розгляду – позивач та відповідач. Позивачами є юридичні та/або фізичні особи, які пред’явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є юридичні та/або фізичні особи, яким пред’явлено позовні вимоги.
3. Третейський суд вирішує спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів і міжнародних договорів України.
У випадках, передбачених законом або міжнародним договором України, третейський суд застосовує норми права інших держав.
У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейський суд застосовує законодавство, яке регулює подібні відносини, а за відсутності такого – аналогію права чи керується торговими та іншими звичаями, якщо вони за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.
4. Для забезпечення функціонування третейського суду може створюватися секретаріат, який очолює відповідальний секретар.
Стаття 2. Компетенція Постійно діючого третейського суду
1. На розгляд до Постійно діючого третейського суду в порядку, передбаченому цим Регламентом, може бути передано будь-який спір, який виник з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди».
2. Спір може бути переданий на розгляд до Постійно діючого третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».
3. На розгляд до Постійно діючого третейського суду спір може бути переданий до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав.
Стаття 3. Третейська угода
1. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі (контракті, іншому правочині) або у вигляді окремої письмової угоди.
2. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням електронного підпису, засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, у якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
3. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладення угоди.
4. Посилання у договорі (контракті, іншому правочині) на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір (контракт, інший правочин) укладений у письмовій формі, і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (контракту, іншого правочину).
5. У разі коли сторони не домовилися про інше при передачі спору до Постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на Постійно діючий третейський суд, цей Регламент розглядається як невід’ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди з цим Регламентом застосовуються положення Регламенту.
6. Питання про наявність правових підстав для подання позову до Постійно діючого третейського суду вирішує третейський суд при відкритті третейського провадження. Якщо очевидно, що розгляд поданого позову не належить до компетенції Постійно діючого третейського суду, позовні матеріали повертаються без розгляду.
Стаття 4. Третейська угода і правонаступництво сторін
1. Якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід’ємною частиною договору (контракту, іншого правочину) і стосовно неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до договору (контракту, іншого правочину) в цілому. При цьому третейська угода, що є частиною договору (контракту, іншого правочину), тлумачиться як угода, яка не залежить від інших умов договору (контракту, іншого правочину).
2. Визнання недійсним окремих частин договору (контракту, іншого правочину), в якому міститься третейське застереження, не спричиняє недійсності третейської угоди. Одностороннє розірвання договору (контракту, іншого правочину), в якому міститься третейське застереження, або відмова від нього не припиняє чинності третейської угоди, яка виражена у вигляді третейського застереження. Розірвання договору (контракту, іншого правочину), в якому міститься третейське застереження, не припиняє чинності третейської угоди, якщо інше прямо не зазначено в документі, у якому зафіксована воля сторін на розірвання договору (контракту, іншого правочину), в якому міститься третейське застереження.
3. У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов’язані, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, після відкриття провадження у справі третейський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника.
4. Усі дії, вчинені під час третейського розгляду до вступу у справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.
5. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником третейський суд постановляє ухвалу.
Стаття 5. Місцезнаходження Постійно діючого третейського суду
1. Місцезнаходженням Постійно діючого третейського суду є місцезнаходження Асоціації «Захист Інвестицій»: 46006, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Князя Острозького, будинок 47А.
2. Перед зверненням до Постійно діючого третейського суду Сторони зобов’язуються перевірити місцезнаходження Асоціації «Захист Інвестицій» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
3. Зміна місцезнаходження Постійно діючого третейського суду не впливає на чинність третейської угоди.
Стаття 6. Місце третейського розгляду
1. Місцем третейського розгляду є місцезнаходження Постійно діючого третейського суду.
2. Сторони можуть домовитися про проведення третейського розгляду поза місцем знаходження Постійно діючого третейського суду. У такому разі всі додаткові витрати, пов’язані з проведенням розгляду, покладаються на сторони.
Стаття 7. Мова третейського розгляду
1. Третейський розгляд здійснюється українською мовою.
2. Вимога щодо мови стосується будь-якої письмової заяви чи іншого документа, що подається стороною, будь-якого засідання третейського суду, будь-якого рішення чи ухвали третейського суду та будь-якого листа, що надсилається стороні Постійно діючим третейським судом.
Сторона, яка надає документи чи письмові докази іншою мовою, ніж мова третейського розгляду, повинна забезпечити їх переклад українською мовою.
3. За письмовим клопотанням сторони третейський розгляд може здійснюватися за участю перекладача. Питання про участь перекладача у третейському розгляді вирішується третейським судом. На прохання сторони та за її рахунок Постійно діючий третейський суд може забезпечити сторону послугами перекладача під час третейського розгляду.
Стаття 8. Гласність третейського розгляду
1. Третейський розгляд здійснюється відкрито.
2. У разі коли проти відкритого третейського розгляду висунуто хоча б однією стороною заперечення з мотивів додержання та збереження комерційної або банківської таємниці чи забезпечення конфіденційності інформації, справа розглядається у закритому засіданні.
Стаття 9. Конфіденційність
1. Відомості, пов’язані з третейським розглядом справи, є конфіденційними.
Голова Постійно діючого третейського суду, його заступники, третейські судді, секретарі та працівники Постійно діючого третейського суду не вправі розголошувати відомості, що стали їм відомі про спори, передані на розгляд до Постійно діючого третейського суду.
2. Надання відомостей щодо спорів, переданих на розгляд до Постійно діючого третейського суду, допускається лише на письмовий запит компетентних органів у випадках та з підстав, передбачених законами України.
Стаття 10. Учасники третейського розгляду
1. Учасниками третейського розгляду є сторони, їх представники, треті особи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі.
2. Сторони можуть вести свої справи у Постійно діючому третейському суді та брати участь у третейському розгляді як безпосередньо, так і через належним чином уповноважених представників. Повноваження представника повинні бути підтверджені належним чином оформленою довіреністю або договором або документами передбаченими Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
3. Позов може бути поданий спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.
Стаття 11. Треті особи
1. Питання щодо участі у третейському розгляді третіх осіб вирішується третейським судом на підставі письмового вмотивованого клопотання сторін або однієї із них.
Клопотання про залучення третіх осіб до третейського розгляду повинне бути подано до закінчення строку подання відзиву на позовну заяву.
2. Участь третіх осіб у третейському розгляді допускається тільки за їх згодою та за згодою іншої сторони. Згода на участь у третейському розгляді третіх осіб повинна бути виражена у письмовій формі.
Стаття 12. Загальні засади третейського розгляду. Процесуальні права сторін
1. Третейський розгляд здійснюється на засадах змагальності та рівності сторін. До сторін повинно бути рівне ставлення і кожній стороні повинні бути надані рівні можливості для викладення своєї позиції.
2. Сторони мають право:
1) ознайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії;
2) брати участь у засіданнях третейського суду;
3) надавати докази та брати участь у їх дослідженні;
4) заявляти клопотання, надавати письмові та усні пояснення з питань, що виникають під час третейського розгляду;
5) заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників розгляду;
6) заявляти відвід третейському судді (третейським суддям), експерту, спеціалісту;
7) користуватися іншими процесуальними правами відповідно до третейської угоди та цього Регламенту.
3. Позивач протягом третейського розгляду, але до оголошення третейським судом про завершення третейського розгляду справи, вправі змінити чи доповнити свої позовні вимоги за умови, що змінені позовні вимоги охоплюються третейською угодою. Відповідач у зазначений період вправі змінити чи доповнити свої заперечення щодо позову.
Сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії третейського розгляду, але до оголошення третейським судом про завершення третейського розгляду.
4. Сторони зобов’язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами та не допускати зловживання ними, виявляти взаємну повагу до прав іншої сторони та дотримуватися передбачених цим Регламентом строків, а також строків, установлених третейським судом або головою Постійно діючого третейського суду.
Стаття 13. Подання та надсилання документів щодо третейського розгляду
1. Усі документи, що стосуються відкриття третейського провадження і здійснення третейського розгляду, повинні подаватися сторонами до Постійно діючого третейського суду не менше ніж у двох примірниках. Кількість примірників відповідно збільшується, якщо у спорі беруть участь кілька позивачів чи відповідачів.
2. Усі документи, що подаються однією із сторін до Постійно діючого третейського суду, повинні бути надіслані або передані іншій стороні з дотриманням правил, передбачених цією статтею.
Сторонам також повинні бути надіслані або передані висновки експертів та інші документи і докази, на яких може ґрунтуватися рішення третейського суду.
3. Своєчасне надсилання або передача сторонам усіх документів у справі забезпечуються третейським суддею.
Листування здійснюється за офіційним місцезнаходженням юридичної особи або фізичної особи – підприємця згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань або за місцем проживання (перебування) фізичної особи.
Сторони зобов’язані невідкладно повідомити Постійно діючий третейський суд про зміну своєї адреси у спосіб, що передбачає фіксацію надходження такого повідомлення.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження документи надсилаються Сторонам справи на останню відому третейському судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо Сторона процесу за цією адресою більше не проживає (перебуває) або не знаходиться.
4. Позовна заява, відзив на позов, судове повідомлення, рішення, ухвала третейського суду надсилаються сторонам рекомендованим (цінним) листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або вручаються їх представникам особисто під розписку. Усі інші документи можуть надсилатися звичайним листом, передаватися факсимільним або електронним зв’язком чи в інший спосіб, що передбачає фіксацію їх відправлення, або вручатися під розписку.
Документи можуть надсилатися будь-яким поштовим оператором за умови дотримання вимог цієї статті.
5. Днем вручення документів, пов’язаних з розглядом справи, є:
1) день вручення документів під розписку;
2) день отримання повідомлення про доставлення судової повістки на електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати відправлення чи відмітки про повернення листа у зв’язку із закінченням строків зберігання чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою третейському суду;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати відправлення чи відмітки про повернення листа у зв’язку із закінченням строків зберігання чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Належним чином повідомленням іншої сторони про вручення документів, які стосуються розгляду справи за цією статтею є також інформація на сайті поштового оператора в якій вказано, що адресату вручено лист, або останній відмовився від вручення листа, або адресат відсутній за адресами – місцезнаходження, місця проживання чи перебування, або лист повернуто через закінчення строків (термінів) зберігання або через будь-яку іншу причину (зокрема зазначення причини невручення «інша причина», при умові скерування такого листа належним чином за адресами визначеними цим Регламентом).
Якщо документи надіслано на електронну адресу, яка вказана у документах надісланих третейському суду або на документах, в яких міститься третейське застереження, відправлення вважається врученим у робочий день, в який його було надіслано, а якщо його було надіслано пізніше 17 години, відправлення вважається врученим у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Стаття 14. Строк третейського розгляду
1. Строк третейського розгляду не повинен перевищувати 60 календарних днів з дня формування третейського суду. У разі необхідності, обумовленої об’єктивними та поважними причинами, зазначений строк може бути продовжений не більш як на 30 календарних днів головою Постійно діючого третейського суду за мотивованим зверненням третейського суду чи спільною письмовою заявою сторін, про що постановляється ухвала.
2. Строки, передбачені цим Регламентом, а також строки, установлені третейським судом або головою Постійно діючого третейського суду, обчислюються в календарних днях, а їх перебіг починається з дня, що наступає після відповідної календарної дати.
3. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Останній день строку триває до 24-ї години, але коли в цей строк слід вчинити процесуальні дії у Постійно діючому третейському суді, де робочий час обмежується режимом роботи Асоціації «Захист Інвестицій», строк закінчується в момент закінчення робочого дня у Постійно діючому третейському суді.
Стаття 15. Витрати, пов’язані з третейським розглядом
1. Склад та розмір витрат, пов’язаних з третейським розглядом, порядок їх сплати і розподілу між сторонами визначається Положенням про витрати, пов’язані з третейським розглядом у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Захист Інвестицій», яке є невід’ємною частиною цього Регламенту (Додаток №1).
Стаття 16. Порядок здійснення діловодства
1. Правила організації роботи з документами у Постійно діючому третейському суді затверджуються Президентом Асоціації.
РОЗДІЛ 2. ВІДКРИТТЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стаття 17. Подання позовної заяви. Ухвала про відкриття третейського провадження
1. Третейське провадження відкривається ухвалою третейського суду після подання до Постійно діючого третейського суду оформленої належним чином позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором відповідно до цього Регламенту.
2. Днем подання позовної заяви вважається день її надходження до Постійно діючого третейського суду, про що у той самий день робиться відповідний запис у журналі реєстрації вхідних документів.
Позовна заява вважається оформленою належним чином, якщо вона за формою і змістом відповідає вимогам, передбаченим цим Регламентом.
3. Ухвала про відкриття третейського провадження постановляється протягом одного дня з дня надходження позовної заяви та є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала про відкриття третейського провадження надсилається сторонам або вручається під розписку їх представникам протягом одного дня з дня її постановлення.
Стаття 18. Форма і зміст позовної заяви
1. Позовна заява подається у письмовій формі.
2. У позовній заяві повинні бути зазначені:
1) назва постійно діючого третейського суду;
2) дата подання позовної заяви;
3) найменування і адреси сторін, які є юридичними особами, та/або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи сторін, які є фізичними особами;
4) найменування і юридична адреса представника позивача, якщо він є юридичною особою, або прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, місце проживання і місце роботи представника, який є фізичною особою, у випадках, коли позов подається представником;
5) зміст вимоги, ціна позову, якщо вимога підлягає оцінці;
6) обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, докази, що їх підтверджують, розрахунок вимог;
7) посилання на наявність третейської угоди між сторонами та докази її укладення;
8) перелік письмових матеріалів, які додаються до позовної заяви;
9) підпис позивача або його представника з посиланням на документ, що засвідчує повноваження представника.
3. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
1) наявність третейської угоди
2) обґрунтованість позовних вимог;
3) повноваження представника;
4) направлення копії позовної заяви іншій стороні (опис вкладення про відправлення цінного листа, виписка з реєстру поштових відправлень тощо).
4. У позовній заяві позивач може посилатися на документи або інші докази, які він надасть Постійно діючому третейському суду згодом.
5. Якщо позовна заява містить вимоги, що випливають з кількох договорів (контрактів, інших правочинів), вона приймається до розгляду тільки за наявності третейської угоди, яка охоплює такі вимоги, і за умови, що виконання зобов’язань за згаданими договорами (контрактами, іншими правочинами) не можна роз’єднати в окремі позови. За інших умов голова Постійно діючого третейського суду пропонує позивачу роз’єднати позовні вимоги та подати окремі позови по кожному з договорів (контрактів, інших правочинів) окремо.
Стаття 19. Ціна позову
1. У позовних заявах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається стягуваною сумою.
У позовних заявах про спонукання до вчинення дії або до утримання від вчинення дії, про витребування майна ціна позову визначається ціною майнового інтересу позивача, яка зазначається позивачем.
2. Якщо позовна заява містить кілька позовних вимог, розмір кожної позовної вимоги повинен бути зазначений окремо. При цьому ціна позову визначається сумою усіх позовних вимог.
3. Якщо у позовній заяві неправильно визначена ціна позову, третейський суд визначає ціну позову відповідно до поданих документів, про що зазначає в ухвалі про відкриття третейського провадження, та за необхідності установлює позивачу строк для сплати третейського збору відповідно до ціни позову.
Стаття 20. Реєстраційний збір
1. Позивач зобов’язаний при поданні позовної заяви сплатити реєстраційний збір у розмірі, передбаченому Положенням про витрати, пов’язані з третейським розглядом у Постійно діючому третейському суді.
До сплати реєстраційного збору позовна заява не вважається поданою.
2. Реєстраційний збір є незворотним і зараховується до суми третейського збору, що сплачується позивачем відповідно до цього Регламенту.
Стаття 21. Усунення недоліків позовної заяви
1. У разі коли позовна заява подана без дотримання вимог, передбачених цим Регламентом, третейський суд пропонує позивачу усунути виявлені недоліки протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної ухвали.
2. До усунення недоліків позовні матеріали залишаються без руху.
У разі невиконання позивачем пропозиції про усунення недоліків позовної заяви в установлений строк позовна заява залишається без розгляду та повертається позивачу разом з доданими до неї документами третейським судом. Це не позбавляє позивача права подати позовну заяву з аналогічними вимогами пізніше.
Стаття 22. Вирішення питання про компетенцію під час відкриття третейського провадження
1. Під час відкриття третейського провадження третейський суд відповідно до укладеної сторонами третейської угоди та цього Регламенту вирішує питання про наявність чи відсутність у Постійно діючого третейського суду компетенції для розгляду конкретної справи.
2. Якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність третейської угоди він відмовляє у відкритті третейського провадження, про що постановляє мотивовану ухвалу, яка надсилається сторонам. При цьому заявнику разом з ухвалою повертаються позовні матеріали.
Стаття 23. Зміст ухвали про відкриття третейського провадження
1. В ухвалі про відкриття третейського провадження зазначаються:
1) номер справи;
2) дата постановлення ухвали;
3) найменування сторін;
4) підстави відкриття третейського провадження у справі;
5) ціна позову та предмет спору;
6) сума третейського збору, яку позивачу необхідно сплатити на рахунок Асоціації «Захист Інвестицій» та строк його сплати;
7) пропозиція відповідачу подати третейському суду відзив на позовну заяву і документи, що підтверджують заперечення проти позову, із зазначенням строку їх подання.
2. Водночас з ухвалою про відкриття третейського провадження третейський суд надсилає сторонам повідомлення про електронну адресу публікації таких документів:
Положення про Постійно діючий третейський суд при Асоціації «Захист Інвестицій»;
Регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист Інвестицій»;
Список третейських суддів Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захист Інвестицій».
Стаття 24. Третейський збір та наслідки його несплати
1. Позивач зобов’язаний сплатити на рахунок Асоціації «Захист Інвестицій» третейський збір у сумі та у строк, зазначені в ухвалі про відкриття третейського провадження. Сума третейського збору, що підлягає сплаті, визначається відповідно до Положення про витрати, пов’язані з третейським розглядом у Постійно діючому третейському суді.
2. У разі несплати позивачем третейського збору у визначеному розмірі та в установлений строк провадження у справі припиняється ухвалою третейського суду, а позовна заява разом з доданими до неї документами повертається позивачу.
3. Строк сплати третейського збору може бути продовжений за мотивованою заявою позивача на розумний період третейським судом, якщо він визнає поважними причини несплати збору.
4. Контроль за сплатою третейського збору здійснює третейський суд.
Стаття 25. Відзив на позовну заяву
1. У відзиві на позовну заяву зазначаються:
1) повне найменування і місцезнаходження сторін – юридичних осіб та/або прізвище, ім’я, по батькові, місця проживання сторін – фізичних осіб, засоби зв’язку (телефон, факс, електронна адреса);
2) номер справи;
3) обґрунтування визнання або заперечення проти позову;
4) фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція відповідача;
5) докази, що підтверджують фактичні обставини, на яких ґрунтується позиція відповідача;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву.
Відзив на позовну заяву повинен бути підписаний повноважною особою з посиланням на документ, що підтверджує її повноваження.
2. До відзиву додаються документи, що підтверджують:
1) обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача;
2) повноваження особи, яка підписала відзив на позовну заяву (представника відповідача);
3) виконання статті 26 Регламенту.
3. Відзив на позовну заяву повинен бути поданий протягом 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття третейського провадження.
4. Якщо відповідач не подав відзив на позовну заяву у строк, визначений ухвалою про відкриття третейського провадження, третейський розгляд продовжується на підставі наявних у справі доказів. При цьому неподання відповідачем відзиву не може розцінюватися саме по собі як визнання тверджень позивача.
Стаття 26. Надсилання відзиву на позовну заяву позивачу
1. Відзив на позовну заяву разом з доданими до нього документами надсилаються відповідачем позивачу.
Стаття 27. Зустрічний позов
1. Відповідач вправі подати зустрічний позов для розгляду третейським судом, якщо такий позов є підвідомчим третейському суду та може бути предметом третейського розгляду відповідно до укладеної сторонами третейської угоди.
Зустрічний позов може бути подано на будь-якій стадії третейського розгляду до ухвалення рішення у справі.
2. Зустрічний позов має відповідати вимогам, передбаченим статтею 18 цього Регламенту.
3. Сторона, яка подає зустрічний позов, зобов’язана сплатити третейський збір відповідно до Положення про витрати, пов’язані з третейським розглядом у Постійно діючому третейському суді.
У разі несплати третейського збору зустрічний позов залишається без розгляду, про що постановляється ухвала, і повертається стороні.
4. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємно пов’язані та їх спільний розгляд є доцільним, зокрема коли вони випливають з одних і тих самих правовідносин або коли вимоги за ними можуть зараховуватися.
5. Стороні, до якої пред’явлено зустрічний позов, повинна бути надана можливість подати відзив на зустрічний позов.
Якщо сторона, до якої пред’явлено зустрічний позов, не подає відзив у визначений строк, третейський розгляд продовжується на підставі наявних у справі доказів. При цьому неподання відзиву на зустрічний позов не може розцінюватися саме по собі як визнання наведених у ньому тверджень.
Стаття 28. Забезпечення позову
1. Якщо сторони не домовилися про інше, третейський суд може за заявою будь-якої сторони розпорядитися про вжиття іншою стороною таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які він вважає необхідними, з урахуванням положень цивільного та господарського процесуального законодавства.
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 29. Склад третейського суду
1. Склад третейського суду формується шляхом призначення третейських суддів виключно із Списку третейських суддів Постійно діючого третейського суду.
2. Третейський суд може розглядати справи у складі одного третейського судді (одноособове вирішення спору) або у будь-якій непарній кількості третейських суддів (колегіальне вирішення спору).
3. Сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду.
У разі коли між сторонами не існує домовленості щодо кількісного складу третейського суду або сторони не досягли згоди з цього питання, третейський розгляд здійснюється у складі одного третейського судді.
Стаття 30. Формування складу третейського суду
1. Формування складу третейського суду здійснюється в порядку, встановленому цим Регламентом.
2. У разі формування третейського суду у складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає рівну кількість третейських суддів, а призначені у такий спосіб третейські судді протягом трьох днів призначають шляхом відкритого голосування ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. У цьому разі третейський суддя вважається призначеним, якщо за нього проголосували не менш як дві третини від призначеного складу третейського суду, а його призначення оформляється ухвалою, яку підписують третейські судді, що проголосували за призначення.
Якщо сторона не призначить належної кількості третейських суддів у строк, визначений ухвалою про відкриття третейського провадження, або якщо призначені сторонами третейські судді протягом трьох днів з моменту призначення останнього не призначать ще одного третейського суддю для забезпечення їх непарної кількості, третейського суддю (третейських суддів) призначає голова Постійно діючого третейського суду, про що ним виноситься розпорядження.
3. Головуючий колегіального складу третейського суду призначається не менш як двома третинами від призначеного складу третейського суду шляхом відкритого голосування. Призначення головуючого складу третейського суду оформляється ухвалою, яку підписують третейські судді, що проголосували за призначення.
При колегіальному складі третейського суду до початку розгляду справи головуючий після проведення консультацій з третейськими суддями визначає третейського суддю – доповідача у справі.
4. Третейський суддя, який розглядає справу одноособово, призначається за його згодою головою Постійно діючого третейського суду із списку третейських суддів, про що видається розпорядження.
5. Розпорядження голови Постійно діючого третейського суду про призначення третейського судді (третейських суддів) є остаточним і не підлягає оскарженню.
6. Якщо у спорі беруть участь два або більше позивачів та/або відповідачів, то при колегіальному складі третейського суду як позивачі, так і відповідачі мають право призначити по одному третейському судді.
7. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя повинен мати вищу юридичну освіту.
У разі колегіального вирішення спору вимога щодо наявності вищої юридичної освіти поширюється лише на головуючого складу третейського суду.
Угодою сторін можуть бути встановлені додаткові кваліфікаційні вимоги, яким повинні відповідати третейські судді.
Якщо сторонами не зазначено додаткових кваліфікаційних вимог, вважається, що Сторони погодили можливість призначення будь-якого третейського суддю із Списку третейських суддів.
8. Третейським суддею може бути призначена особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визначені сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Третейські судді незалежні, об’єктивні і неупереджені при виконанні своїх обов’язків.
Третейські судді, призначені відповідно до цього Регламенту, не є представниками сторін.
9. Особа, яка має намір погодитися на призначення її третейським суддею, повинна до свого призначення підписати та надіслати або надати голові Постійно діючого третейського суду заяву про:
1) її неупередженість та незалежність;
2) готовність та наявність достатнього часу для участі у третейському розгляді;
3) згоду та прийняття функцій третейського судді;
4) дотримання цього Регламенту.
Стаття 31. Припинення повноважень третейського судді, третейського суду
1. Повноваження третейського судді припиняються:
1) за погодженням сторін;
2) у разі відводу чи самовідводу третейського судді відповідно до цього Регламенту;
3) у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;
4) у разі набрання законної сили судовим рішенням про визнання його обмежено дієздатним чи недієздатним;
5) у разі смерті, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим рішенням суду, що набрало законної сили.
Припинення повноважень третейського судді здійснюється головою Постійно діючого третейського суду, про що виноситься розпорядження, яке є остаточним і оскарженню не підлягає.
2. Повноваження складу третейського суду припиняються після ухвалення ним рішення у справі.
Стаття 32. Підстави відводу чи самовідводу третейського судді
1. Третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
1) якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
2) якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з такими особами в особливих стосунках;
3) на його прохання або за спільним рішенням сторін;
4) у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ’єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
5) у разі тривалого, більш як 30 календарних днів з дня призначення, невиконання ним обов’язків третейського судді;
6) якщо він не має кваліфікації, обумовленої угодою сторін;
7) у разі виявлення його невідповідності вимогам, установленим статтею 18 Закону України «Про третейські суди»;
8) якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов’язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.
2. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, у якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.
Стаття 33. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді
1. У разі звернення до особи, включеної до Списку третейських суддів, за отриманням згоди на призначення її третейським суддею у конкретній справі, така особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для її відводу відповідно до статті 32 цього Регламенту.
2. Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 32 цього Регламенту, що виникли після початку третейського розгляду, чи заявити самовідвід.
3. За наявності підстав, передбачених статтею 32 цього Регламенту, сторона може заявити про відвід призначеного нею третейського судді лише у разі, коли обставини, які є підставою для відводу, стали відомі стороні після його призначення.
4. Письмова мотивована заява сторони про відвід третейського судді (з копією для іншої сторони) має бути подана до Постійно діючого третейського суду протягом п’яти днів після того, як стороні стали відомі обставини, які є підставою для відводу третейського судді.
У разі пропуску встановленого строку питання про прийняття заяви про відвід третейського судді вирішується головою Постійно діючого третейського суду залежно від причин пропуску строку, про що ним виноситься розпорядження.
5. Третейський суд зобов’язаний надати іншій стороні можливість прокоментувати заяву про відвід третейського судді.
У разі коли інша сторона не погоджується з відводом третейського судді, вона має право протягом п’яти днів з дня отримання копії заяви про відвід третейського судді подати до Постійно діючого третейського суду мотивовані заперечення.
6. Якщо третейський суддя, якому заявлено відвід, сам не відмовиться від участі у розгляді справи, питання про його відвід вирішується головою Постійно діючого третейського суду.
Повноваження третейського судді вважаються припиненими з дня постановлення ухвали про задоволення відводу.
7. Питання про самовідвід третейського судді вирішується головою Постійно діючого третейського суду на підставі мотивованої заяви третейського судді.
8. Під час розгляду заяви про відвід третейський суд, включаючи третейського суддю, якому заявлено відвід, продовжує третейський розгляд. Третейський суд не може ухвалити рішення доти, поки голова Постійно діючого третейського суду не постановить ухвалу за підсумками розгляду згаданої заяви.
9. Самовідвід третейського судді або згода сторони на припинення його повноважень не повинна розцінюватися як визнання залежності та упередженості третейського судді.
Стаття 34. Заміна третейського судді
1. У разі, коли повноваження третейського судді припинені відповідно до цього Регламенту, інший третейський суддя призначається згідно з правилами, що застосовувалися при призначенні третейського судді, який замінюється.
2. У разі заміни третейського судді при одноособовому розгляді справи усі слухання у справі, що мали місце до його заміни, повинні бути проведені повторно.
У разі заміни третейського судді при колегіальному розгляді справи новий третейський суддя приймає розгляд у тому стані, в якому він перебував на момент припинення повноважень попереднім третейським суддею. У разі потреби та з урахування думки сторін змінений склад третейського суду може повернутися до питань, розглянутих у попередніх засіданнях, які відбулися до заміни третейського судді.
Стаття 35. Поновлення повноважень третейського суду
1. Повноваження третейського суду поновлюються розпорядженням голови Постійно діючого третейського суду у разі виникнення потреби в:
1) прийнятті додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні, – за заявою сторони;
2) роз’ясненні резолютивної частини рішення – за заявою сторони;
3) виправленні у рішенні описок, арифметичних помилок або будь-яких інших неточностей – з власної ініціативи третейського суду або за заявою сторони.
Після виконання зазначених у цій статті процесуальних дій повноваження третейського суду припиняються.
РОЗДІЛ 4. ТРЕТЕЙСЬКИЙ РОЗГЛЯД
Стаття 36. Компетенція третейського суду
1. Третейський суд з додержанням вимог Закону України «Про третейські суди» та цього Регламенту самостійно вирішує питання про наявність або відсутність у нього компетенції для розгляду справи.
2. Сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого на вирішення спору до початку розгляду справи по суті.
3. Сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції, якщо в процесі третейського розгляду справи виникне питання, розгляд якого не передбачено третейською угодою або яке не може бути предметом такого розгляду відповідно до закону та цього Регламенту.
4. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті, третейський суд повинен відкласти розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього компетенції.
5. Якщо третейський суд дійде висновку щодо неможливості розгляду ним спору внаслідок відсутності у нього компетенції, третейський розгляд припиняється, а витрати, понесені третейським судом, відшкодовуються сторонами в рівних частках.
6. З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд постановляє мотивовану ухвалу.
Стаття 37. Перевірка стану підготовки справи до розгляду
1. Попередню підготовку справи до третейського розгляду здійснює третейський суд відповідно до цього Регламенту.
2. Третейський суд перевіряє стан підготовки справи до розгляду та у разі потреби вживає додаткових заходів з підготовки справи до розгляду, зокрема вимагає від сторін письмові пояснення, докази та інші необхідні документи.
Стаття 38. Призначення справи до розгляду
1. Третейський суд протягом п’яти днів з дня завершення його формування постановляє ухвалу про призначення справи до розгляду, у якій визначає дату, час і місце проведення засідання третейського суду, а також перелік дій, необхідних для підготовки справи до розгляду, та встановлює строки їх виконання.
2. Третейський суд надсилає ухвалу про призначення справи до розгляду сторонам протягом одного дня.
Стаття 39. Розгляд справи третейським судом
1. Для викладення сторонами своїх позицій, дослідження доказів та проведення усних дебатів третейський суд проводить усне слухання справи. Про проведення усного слухання справи зазначається в ухвалі третейського суду про призначення справи до розгляду.
Сторона може просити третейський суд про слухання справи за її відсутності.
2. Сторони можуть домовитися про розгляд справи на підставі письмових матеріалів без проведення усного слухання.
Третейський суд може також здійснити розгляд справи на підставі письмових документів за відсутності такої домовленості сторін, якщо жодна з них не просить провести усне слухання.
3. Під час розгляду справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, подання заяв, документів, доказів та вчинення інших процесуальних дій.
4. Третейський суд на початку розгляду повинен з’ясувати у сторін можливість завершення справи мировою угодою та в подальшому сприяти вирішенню спору шляхом укладення мирової угоди на всіх стадіях третейського розгляду.
Стаття 40. Порядок третейського розгляду
1. Третейський суд визначає порядок третейського розгляду справи відповідно до цього Регламенту та з урахуванням угоди сторін.
2. Протокол засідання третейського суду ведеться виключно, якщо це передбачено угодою сторін або з ініціативи третейського суду під час розгляду особливо складних справ. Ведення протоколу засідання третейського суду здійснює третейський суддя – доповідач.
3. У протоколі засідання третейського суду зазначаються:
1) дата та місце розгляду справи;
2) прізвища, ім’я та по батькові третейських суддів;
3) суть спору;
4) найменування сторін, їхніх представників, свідків, експертів, інших осіб, які беруть участь у розгляді справи;
5) заяви та клопотання сторін;
6) вказівки та вимоги до сторін, висунуті третейським судом;
7) розклад засідань третейського суду;
8) зміст пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
9) докази, подані під час третейського розгляду, та відомості про їх огляд;
10) узгодження сторонами питання про необхідність та умови зберігання рішень третейського суду;
11) витрати, понесені сторонами.
Протокол підписується третейським суддею або всіма третейськими суддями, які брали участь у розгляді справи.
Стаття 41. Надання та дослідження доказів
1. Кожна із сторін третейського розгляду повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Третейський суд вправі також зажадати від сторін подання інших доказів, необхідних для повного, всебічного і об’єктивного вирішення спору, а також може з власної ініціативи або на прохання будь-якої із сторін, якщо визнає таке прохання обґрунтованим, призначити проведення експертизи чи викликати та заслухати свідка.
2. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких третейський суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані повинні бути підтверджені такими засобами доказування: письмовими та речовими доказами, поясненнями сторін, а також висновками експертів і показаннями свідків.
Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
3. Письмовими доказами є листи, договора, акти, транспортні, банківські та інші документи і матеріали, що містять відомості про обставини, які мають значення для вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в копії, завіреній стороною, що подає такі докази. На вимогу третейського суду сторона зобов’язана надати оригінал будь-якого з поданих нею документів.
4. Речовими доказами є предмети, які можуть служити засобами встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.
5. Оцінка доказів проводиться третейськими суддями за їх внутрішнім переконанням.
6. Якщо третейський суд визнає за необхідне одержання документів від підприємств, установ, організацій, які не є учасниками третейського розгляду, він своєю ухвалою уповноважує сторони або одну із сторін одержати відповідні документи та подати їх третейському суду.
8. Усі письмові докази повинні зберігатися у справі разом з іншими матеріалами третейського розгляду, бути прошиті та пронумеровані.
Стаття 42. Наслідки ненадання сторонами доказів або неявки сторони у засідання третейського суду
1. Ненадання стороною доказів, інших письмових документів чи матеріалів, неявка у засідання третейського суду будь-якої із сторін, що була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не є перешкодою для продовження третейського розгляду та ухвалення рішення на підставі доказів, які є у справі, якщо причина неподання документів або неявки сторони у засідання визнана третейським судом неповажною.
2. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних третейським судом, третейським суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, – також залишити позовну заяву без розгляду.
Стаття 43. Призначення експертизи
1. Третейський суд з метою правильного вирішення спору має право зобов’язати сторони чи одну із сторін замовити проведення експертизи для роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, про що третейський суд постановляє відповідну ухвалу. Наслідки невиконання сторонами (стороною) вимог про призначення експертизи визначаються третейським судом з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення спору.
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
2. Експертиза проводиться одним або кількома експертами, призначеними третейським судом. Експертом може бути призначена будь-яка особа, що володіє знаннями, необхідними для надання висновку.
Перелік питань, які слід порушити перед експертом, визначається третейським судом з урахуванням пропозицій сторін.
3. Сторони зобов’язані надати на запит експерта будь-яку інформацію, що стосується справи, або пред’явити до огляду будь-які документи, товар, інше майно, що має відношення до справи.
4. Висновок експерта подається до Постійно діючого третейського суду у письмовій формі.
Третейський суд надсилає сторонам копії висновку експерта з пропозицією надати свої коментарі щодо результатів експертизи.
5. У разі відсутності домовленості про інше експерт на прохання будь-якої із сторін або з ініціативи третейського суду повинен взяти участь у засіданні третейського суду, надати коментарі та пояснення щодо експертного висновку, відповісти на запитання сторін, третейських суддів.
6. Висновок експерта не є обов’язковим для третейського суду і оцінюється нарівні з іншими доказами.
Відхилення висновку експерта третейським судом повинне бути мотивованим.
7. Будь-яка із сторін має право заявити про відвід експерта, якщо існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви щодо його незалежності чи неупередженості, або якщо він не має необхідної кваліфікації у сфері, що підлягає дослідженню.
Питання про відвід експерта вирішується третейським судом. За підсумками розгляду заяви про відвід експерта третейський суд постановляє ухвалу.
8. У разі припинення повноважень експерта призначення іншого експерта здійснюється за правилами, що застосовувалися при призначенні експерта, який замінюється.
Стаття 44. Зміна чи доповнення позовних вимог
1. Під час третейського розгляду, але до оголошення третейським судом про його завершення, позивач вправі змінити чи доповнити свої позовні вимоги за умови, що змінені вимоги охоплюються третейською угодою.
2. У разі збільшення розміру позовних вимог позивач повинен сплатити додаткову суму третейського збору, виходячи з нової ціни позову. При невиконанні цієї вимоги заява про збільшення розміру позовних вимог залишається третейським судом без розгляду.
3. Відповідач вправі надати третейському суду свої заперечення (пояснення) щодо змінених чи доповнених позовних вимог. Строк подання згаданих заперечень (пояснень) визначається третейським судом і він не може бути меншим ніж три календарні дні.
Стаття 45. Відкладення третейського розгляду
1. Третейський суд може відкласти розгляд справи:
1) у разі виникнення потреби у витребуванні нових доказів;
2) у зв’язку з неявкою у засідання третейського суду відповідача і відсутністю у справі підтвердження вручення йому повідомлення про день третейського розгляду.
Третейський розгляд може бути також відкладено за наявності інших обставин, що перешкоджають, на думку складу третейського суду, вирішенню спору в даному засіданні.
2. Відкладаючи третейський розгляд третейський суд постановляє мотивовану ухвалу.
Стаття 46. Перерва у третейському розгляді
1. На прохання будь-якої із сторін або з власної ініціативи третейський суд для вчинення сторонами певних дій або подання додаткових документів може оголосити перерву у третейському розгляді на строк не більше ніж десять днів, про що сторони, які беруть участь у засіданні, повідомляються під розписку.
Стаття 47. Призупинення третейського розгляду
1. У зв’язку з виникненням обставин, що перешкоджають третейському розгляду, строк дії яких не може бути передбачений, на прохання будь-якої із сторін або з власної ініціативи третейський суд може призупинити розгляд справи на невизначений строк. У цьому разі третейський суд постановляє мотивовану ухвалу.
Після припинення дії обставин, що обумовили призупинення третейського розгляду, третейський суд поновлює третейський розгляд, про що постановляє мотивовану ухвалу.
РОЗДІЛ 5. ЗАВЕРШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО РОЗГЛЯДУ. РІШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 48. Завершення третейського розгляду
1. Третейський розгляд завершується:
1) ухваленням третейським судом рішення по суті спору;
2) укладенням сторонами мирової угоди;
3) постановленням третейським судом ухвали про припинення третейського розгляду.
Стаття 49. Ухвалення та оголошення рішення
1. Після того як третейський суд переконається, що сторони мали достатньо можливостей для викладення своєї позиції та для подання доказів, третейський суд оголошує про завершення третейського розгляду у частині дослідження обставин справи і переходить до ухвалення рішення. Рішення ухвалюється у закритій нараді третейського суду.
2. Рішення ухвалюється третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або більшістю голосів третейських суддів, які входять до складу третейського суду при колегіальному розгляді справи. Третейський суддя, який не згодний із ухвалюваним рішенням (частково або в цілому), може викласти у письмовій формі свою окрему думку.
3. Рішення оголошується сторонам у засіданні третейського суду.
Третейський суд вправі оголосити лише резолютивну частину рішення. У цьому випадку, якщо сторони не погодили строк надсилання їм рішення, мотивоване рішення має бути надіслано сторонам протягом п’яти робочих днів з дня оголошення резолютивної частини рішення.
4. Якщо при ухваленні рішення третейський суд дійде висновку про неможливість його ухвалення у зв’язку з тим, що ті чи інші обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, залишились не з’ясованими, третейський суд може відновити третейський розгляд справи, про що постановляє ухвалу. У цьому разі третейський розгляд справи провадиться виключно в межах з’ясування обставин, що потребують додаткового дослідження.
5. Датою ухвалення рішення є дата оголошення рішення у засіданні третейського суду або оголошення його резолютивної частини.
Стаття 50. Форма і зміст рішення
1. Рішення третейського суду викладається у письмовій формі.
2. У рішенні третейського суду повинні бути зазначені:
1) найменування Постійно діючого третейського суду;
2) дата ухвалення рішення;
3) місце третейського розгляду;
4) склад третейського суду і порядок його формування;
5) прізвище, ім’я та по батькові секретаря третейського суду (у разі призначення);
6) сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у засіданні третейського суду; посилання на документи, що підтверджують їх повноваження;
7) висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою;
8) стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їх представників, інших учасників третейського розгляду;
9) установлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких ухвалено рішення, зміст мирової угоди (у разі укладення), мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду справи клопотання сторін;
10) висновок про задоволення позову чи про відмову у позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог;
11) норми законодавства, якими керувався третейський суд при ухваленні рішення.
3. Висновки третейського суду, що містяться в рішенні у справі, не можуть залежати від настання або ненастання тих чи інших обставин.
4. У разі задоволення позовних вимог у резолютивній частині рішення зазначаються:
1) сторона, на користь якої вирішено спір;
2) сторона, з якої має бути здійснено стягнення грошових сум та/або яка зобов’язана виконати певні дії або утриматися від виконання певних дій;
3) розмір грошової суми, що підлягає стягненню, та/або дії, що підлягають виконанню або від виконання яких сторона має утриматися за рішенням третейського суду;
4) строк сплати коштів та/або строк і спосіб виконання дій, що підлягають виконанню;
5) порядок розподілу між сторонами витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом;
6) інші обставини, які третейський суд вважає за необхідне зазначити.
5. Рішення третейського суду підписується третейським суддею, який одноособово розглядав справу, або повним складом третейського суду, що розглядав справу, в тому числі третейським суддею, який має окрему думку. Окрема думка третейського судді викладається письмово та додається до рішення третейського суду.
6. Підписане рішення третейського суду прошивається та на зворотному листі останнього аркуша скріплюється підписом Президента Асоціації «Захист Інвестицій».
Стаття 51. Надсилання (вручення) рішення сторонам
1. Рішення третейського суду по одному примірнику кожній стороні надсилається поштою або вручається під розписку.
2. У разі відмови сторони одержати рішення третейського суду або її неявки без поважних причин у засідання третейського суду, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія рішення надсилається такій стороні.
Стаття 52. Додаткове рішення
1. Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, може протягом семи днів після одержання рішення звернутися до Постійно діючого третейського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо вимог, які були заявлені під час третейського розгляду, але не знайшли відображення у рішенні.
2. Заяву про ухвалення додаткового рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, що вирішував спір, протягом семи днів після її одержання Постійно діючим третейським судом.
3. За результатами розгляду заяви ухвалюється додаткове рішення, яке є складовою частиною рішення третейського суду, або постановляється мотивована ухвала про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Стаття 53. Роз’яснення рішення
1. Якщо сторони не домовилися про інше, будь-яка із сторін, повідомивши про це іншу сторону, має право протягом семи днів після одержання рішення звернутися до Постійно діючого третейського суду із заявою про роз’яснення резолютивної частини рішення.
2. Заяву про роз’яснення резолютивної частини рішення має бути розглянуто тим складом третейського суду, що вирішував спір, протягом семи днів після її одержання Постійно діючим третейським судом.
3. За результатами розгляду заяви постановляється ухвала про роз’яснення рішення, яка є складовою частиною рішення третейського суду, або мотивована ухвала про відмову у роз’ясненні рішення.
4. Роз’яснюючи резолютивну частину рішення, третейський суд не має права змінювати зміст рішення.
Стаття 54. Виправлення рішення
1. Третейський суд у тому самому складі з власної ініціативи або за заявою сторони третейського розгляду може виправити у рішенні описки, арифметичні помилки чи будь-які інші неточності, про що постановляється ухвала, яка є складовою частиною рішення.
2. Заява про виправлення у рішенні описок, арифметичних помилок чи будь-яких інших неточностей повинна бути подана стороною до Постійно діючого третейського суду протягом семи після одержання рішення.
Стаття 55. Оскарження рішення
1. Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди».
2. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участі у справі, у разі коли третейський суд вирішив питання про їх права і обов’язки, у випадках, передбачених Законом України «Про третейські суди», до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
3. Заяву про скасування рішення третейського суду може бути подано до компетентного суду сторонами в порядку та у строки визначені чинним законодавством України.
4. Скасування компетентним судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків коли рішення третейського суду скасовано повністю або частково внаслідок визнання компетентним судом недійсною третейської угоди або через те, що рішення ухвалено у спорі, який не передбачений третейською угодою, чи таким рішенням вирішено питання, що виходять за межі третейської угоди, або рішення ухвалено у справі, не підвідомчій третейському суду.
Стаття 56. Мирова угода. Рішення на узгоджених умовах
1. Сторони мають право на будь-якій стадії третейського розгляду до оголошення третейським судом про його завершення врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.
2. На письмове прохання сторін третейський суд може зафіксувати зміст укладеної між ними мирової угоди та ухвалити рішення на узгоджених умовах. У цьому разі рішення третейського суду повинно відповідати вимогам, передбаченим статтею 50 цього Регламенту. Таке рішення має таку саму силу, як і будь-яке інше рішення третейського суду щодо суті спору.
Стаття 57. Ухвала про припинення третейського розгляду
1. Третейський суд постановляє ухвалу про припинення третейського розгляду у таких випадках:
1) спір не підлягає вирішенню у третейських судах;
2) є рішення компетентного суду між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову;
4) сторони уклали угоду про припинення третейського розгляду;
5) підприємство, установу чи організацію, які є стороною третейського розгляду, ліквідовано;
6) Постійно діючий третейський суд не має компетенції щодо переданого на його розгляд спору;
7) у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
8) несплата позивачем третейського збору у визначеному розмірі та в установлений строк;
9) третейський суд визнає, що продовження третейського розгляду стало з якоїсь причини неможливим.
Стаття 58. Зберігання матеріалів справ, розглянутих третейським судом
1. Справи, розглянуті у Постійно діючому третейському суді, зберігаються у його архіві протягом 10 років з дня ухвалення рішення третейського суду, якщо менший строк не передбачено законодавством.
2. Усі матеріали третейського розгляду: позовна заява, відзив на позовну заяву, висновок експерта, клопотання, заяви, листи, письмові докази та інші надані сторонами документи, а також процесуальні документи третейського суду повинні зберігатися у справі, бути прошитими та пронумерованими.
3. Утримання та впорядкування архіву Постійно діючого третейського суду здійснюється за рахунок Асоціації «Захист Інвестицій».
Стаття 59. Публікація рішень Третейського суду
1. Опублікування винесених Постійно діючим третейським судом рішень дозволяється з дозволу голови Постійно діючого третейського суду.
2. При опублікуванні таких рішень необхідно забезпечити нерозголошення комерційної таємниці, якщо інше не дозволено сторонами справи. Голова Постійно діючого третейського суду може не допустити до опублікування й інші відомості.
РОЗДІЛ 6. ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ ТРЕТЕЙСЬКОГО СУДУ
Стаття 60. Обов’язковість рішення третейського суду
1. Сторони зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду без будь-яких зволікань чи застережень.
2. Сторони та третейський суд зобов’язані вжити усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення у справі.
Стаття 61. Виконання рішення третейського суду
1. Рішення третейського суду підлягає виконанню в установлений ним строк.
Якщо строк виконання у рішенні не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
2. У разі відмови від добровільного виконання рішення третейського суду воно підлягає примусовому виконанню.
Порядок видачі виконавчого документа та порядок примусового виконання рішення третейського суду визначається законодавством України.